У неділю шосту після Великодня Церква згадує одне з дивовижних чудес Господа нашого Іісуса Христа, коли Він дарував зір сліпонародженому.

Одного разу Христос побачив чоловіка, сліпого від народження. Коли учні запитали, хто згрішив – цей каліка чи його батьки, Господь відповів, що не він чи хтось із родини, але сталося це для того, щоб діла Божі виявились на ньому. Христос додав: «Мені належить виконувати діла Того, Хто послав Мене…», після цього Він плюнув на землю, зробив суміш зі слини і помазав очі сліпому цією сумішшю, сказавши: «Піди, вмийся в купальні Сілоамській». Той пішов, умився і прийшов зрячим.

Це відбувалося в суботу, тому юдейські старійшини обурились і почали допитувати сліпого, як він прозрів. Навіть викликали батьків, щоб перевірити, чи дійсно то був їхній син, який народився без очей.

Розлючені явним Божим дивом, яке неможливо було заперечити, юдеї заявили, що сумніваються в Іісусі та не знають, Хто Він і звідки. На що зцілений зауважив: «Це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; натомість якщо хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. Одвіку не чувано, щоб хтось відкривав очі сліпому від народження. Якби Він не був від Бога, не міг би нічого творити…»

У відповідь на це юдеї вигнали прозрілого сліпого геть… А Господь підійшов до нього й запитав: «Чи віруєш ти в Сина Божого?» Той відповів: «А хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього?» Тоді Іісус сказав йому: «І бачив ти Його, і Він говорить з тобою». Він же промовив: «Вірую, Господи!» І поклонився. І сказав Іісус: «На суд прийшов Я в світ цей, щоб незрячі бачили, а ті, що бачать, стали сліпими».

Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: «Невже й ми – сліпі?» Іісус відказав їм: «Якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але, як ви говорите, що бачите, то гріх залишається на вас».

***

Нині ми часто дивимося на світ очима журналістів і політиків, крізь екрани телевізорів або віртуальні примари інтернет-повідомлень, при цьому не помічаючи власної духовної сліпоти. І лише тоді, коли поруч із нами з’являється Христос, життя отримує свій справжній духовний вимір – адже Він і є та досконала Любов, Якої усі ми прагнемо, Саме Він робить нас дійсно, по-справжньому зрячими та допомагає відрізнити зло від добра, а світло від темряви.

Тож попри всі перепони й спокуси наближаймося до нашого Спасителя, отримуючи від Нього здатність бачити Правду Божу.

Христос воскрес!

(27)